ПЕРЕГНИ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перегни́ти. В куті, також майже зовсім у воді, купа трісок.., перегнилих на гній (Фр., II, 1950, 14); // у знач. прикм. Стояла густа і чорна, як дьоготь, вода, що пахла не то мазутом, не то терпкуватим душком перегнилої вільхової кориці (Тют., Вир, 1964, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 152.