ПЕРЕГОДЯ́, присл., розм. Те саме, що перего́дом. Хлопці трохи помовчали, але перегодя знов почали балакати (Н.-Лев., II, 1956, 265); Трохи перегодя, коли від пожежі залишилися тільки червоні віхті на хмарах, з шляху почулося шалене тенькання дзвоників (Стельмах, І, 1962, 623).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 153.