ПЕРЕГУКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Однокр. до перегу́куватися 1. — А що, панове? Чи є ще порох у порохівницях? Чи не пощербилися шаблі?.. — перегукнувся Тарас з невеличкою купкою кіннотників (Довж., І, 1958, 262); Протяжне тоскне "му-му" [корови] луною віддалося в берегах, перегукнулось десь між колгоспними хатами і завмерло (Десняк, Опов., 1951, 31); * Образно. Берег лівий з берегом правим Перегукнулись (Дор., Серед степу.., 1952, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 158.