ПЕРЕГІ́Н, го́ну, ч.
1. Дія за знач. переганя́ти, перегна́ти 2, 5. На деяких фермах взимку провадять щоденний примусовий перегін гусей на віддаль 1-1,5 км від приміщення (Птахівн., 1955, 240); — Ось тебе.. виконроб товариш Красуля посилає сьогодні із скрепером на другий об’єкт.. — А мені що! — блискає Єгипта молодими білими зубами. — Холостий перегін? Начальству видніше (Гончар, Тронка, 1963, 257); Погнали некрут з рідного краю.. І який же невеселий здався їм той довгий перегін! (Мирний, І, 1949, 218); В результаті очистки і перегону сирого бензолу.. одержують сірковуглець (Наука.., 12, 1958, 20).
2. Швидкий біг. Гарячі коні в перегоні Хропуть, круті оброті рвуть (Шпорта, Вибр., 1958, 98).
3. Відстань, яку хто-, що-небудь проходить, проїздить і т. ін., частина шляху між двома зупинками, станціями тощо. І от кінець останнього перегону. Перед очима розгортається велична панорама незнайомого міста (Кол., Терен.., 1959, 148); На сонці блискали штики… Були за три вже перегони похмурі Кайзера полки… (Сос., II, 1958, 339); // Ділянка шляху між двома залізничними станціями. З доктором Зінгером ми зазнайомилися в м’якому купе шепетівського кур’єра, на перегоні Харків — Київ (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 206); // розм. Невеличка залізнична станція. П’ять раз день у день, здається Марті, пробігає, не спиняючись на Лемківському перегоні, поїзд… (Кос., Новели, 1962, 62).
4. Частина мосту, а також вільний простір під мостом, від однієї опори до другої. Дальній кінець [греблі] здавався не дуже зруйнованим. Там навіть зберігся великий перегін підкранового мосту (Голов., Тополя.., 1965, 75).
5. Продукт перегонки.
◊ Дава́ти (да́ти, зада́ти) перего́ну кому — карати, бити і т. ін. кого-небудь, змушуючи відчути свою силу, владу і т. ін. Сим двом.. Потіха ж — голови зривать. Давно їм в голові роїлось.. Рутульцям перегону дать (Котл., І, 1952, 235).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 151.