ПЕРЕДА́ЧА, і, ж.
1. Дія за знач. передава́ти, переда́ти. Пиши на адресу Тарасову — на університет, студенту — для передачі (Коцюб., III, 1956, 195); Хмарою злетіли вгору робітничі кепі й солдатські шапки після слів Леніна про те, що Радянський уряд оголосив декрет про передачу землі трудящим (Донч., VI, 1957, 458); Вплив традицій яскраво виявляється.. в передачі з уст в уста творень народної музи (Нар. тв. та етн., 1, 1965, 4); Грабовський — майстер тонкої передачі переживань людини (Укр. літ., 9, 1957, 177).
2. Те, що призначене для передавання в лікарню або тюрму. Вона принесла Іванові передачу — шматок хліба і троє яєць (Чорн., Визволення, 1949, 108).
3. Те, що передають по радіо, телевізору. Стара Дорошенчиха, що уважніше за всіх у радгоспі слухала передачі радіо.., першою почула і про ці океанські випроби (Гончар, Тронка, 1963, 195).
4. Механізм, що передає рух від однієї частини машини, пристрою до іншої. В минулому столітті металообробні верстати приводилися в рух від парових машин за допомогою великої кількості пасових передач (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 98); // Обладнання, яке передає струм на відстань. Ген — в напрямі Катеринослава й Донбасу — ступають щогли лінії високовольтної передачі (Рудь, Гомін.., 1959, 31).
5. розм. Зайвина в тому, що дають кому-небудь. Лучче [краще] п’ятак передачі, аби до вдачі (Номис, 1864, № 10539).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 163.