ПЕРЕДВЕЧІ́Р’Я, я, с. Передвечірній час. Було прекрасне червневе передвечір’я (Собко, Граніт, 1937, 146); На заході в закучерявлену мідь дубів вкрапляється золото передвечір’я, а низом вже скрадаються, підростають легкі тіні (Стельмах, І, 1962, 259).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 165.