ПЕРЕДМІ́СТЯ, я, с. Житловий район, що прилягає до міста, але лежить за його межами. Він зріс сливе на селі, в гаях та в долинах на передмісті невеликого міста (Н.-Лев., IV, 1956, 339); Дім тітки Іванчукової — на передмісті, де хата від хати відділена садками, а перед вікнами цвітуть квіти (Вільде, Повнол. діти, 1960, 49); Дрогобич, як і майже всі українські міста XVII-XVIII ст., був поділений на дві частини — чотирикутне місто, оточене валами, і передмістя (Нар. тв. та етн., 4, 1963, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 170.