ПЕРЕДОСІ́ННІЙ, я, є. Який передує осені або має місце, буває, відбувається перед осінню. Передосіннє небо повите було в голубу задуму (Вас., II, 1959, 204); Жовкли гаї навколо, в дрімоту передосінню впадало життя на вдовиному хуторі (Ле, Наливайко, 1957, 210); Полудень, спека, від палючих променів південного сонця не рятують ні передосіння пора, ні скромні, вицвілі завіски (Дмит., Драм. тв., 1958, 565).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 173.