ПЕРЕДУ́ЖАТИ, аю, аєш, док., перех., заст. Перебороти. [Тетяна:] Пройшла у нас чутка, що десь-то, поблизу, проявився борець: в яку слободу чи село не прийде, — всіх передужа (Кроп., V, 1959, 196); [Хома:] Я знаю, тепер тобі трудно буде передужати свою муку (Стар., Вибр., 1959, 288).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 178.