ПЕРЕДУСІ́М, рідше ПЕРЕДОВСІ́М, присл. Перш за все, перше всього, в першу чергу; насамперед. Сідав [Славко] на ослін і передовсім намагався вдержати рівновагу, бо безногий ослін хилитався (Март., Тв., 1954, 229); Пушкін був людиною у найвищому значенні цього слова, і його поезія — це передовсім людяність, той гуманізм, який наша країна несе всьому світові (Рильський, III, 1956, 179); Прийшов я додому і передусім відшукав Олексу (Мур., Бук. повість, 1959, 174); Як відомо, будь-який успіх на виробництві передусім залежить від людей, їх кваліфікації і організації роботи (Ком. Укр., 7, 1964, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 178.