ПЕРЕ́ЙНЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перейня́ти. Спокійний, лагідний Лідин характер, перейнятий нею від матері, значною мірою сприяв її зближенню з Денисом (Дмит., Наречена, 1959, 169); Серед силабічних віршів Шевченка на першому місці треба поставити взірці вірша й строфи, перейняті поетом з українських народних пісень (Нар. тв. та етн., 2, 1964, 44); Мовчали дерева у сонному повітрі, мовчали і люди, перейняті гарячою промовою (Дн. Чайка, Тв., 1960, 58); Катерина Петрівна сиділа в кухні, перейнята страшним розпачем (Перв., Невигадане життя, 1958, 198); // пере́йня́то, безос. присудк. сл. Багато поетичних творів Шевченка часів заслання на теми з минулого й сучасного України перейнято ідеєю патріотизму, безмежної, самовідданої любові до батьківщини (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 322).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 188.