ПЕРЕКИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕКИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. переки́с, ла, ло і переки́снув, нула, ло; док.
1. тільки 3 ос. Ставати надто кислим після довгого бродіння. Піч треба дуже натоплювати, щоб у хаті було дуже тепло та душно, а то тісто перекисне (Кв.-Осн., II, 1956, 226); Вдома зараз стоїть діжа з учиненим хлібом. Треба вже місити, бо перекисне (Мокр., Сто.., 1960, 12).
2. розм. Дуже намокати під дощем. По дощеві перемочиться, перекисне (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 195.