ПЕРЕКОЛО́ШКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм.
1. Перелякати, стривожити всіх або багатьох.
2. Перебити, перенівечити всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь. — Мій синок одне [гусеня] забив, а я застану в себе на городі гусячий виводок, то всіх переколошкаю або зажену до свого хліва (Шиян, Баланда, 1957, 102); * Образно. Далеко пішов би [Сидорчук], коли б не клята війна. Все переколошкала, все нанівець звела (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 200.