ПЕРЕКРЕ́СЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перекре́слити. Аркушики чернетки були помережані перекресленими рядками (Донч., Ю. Васюта, 1950, 36); Відстрочка його вже лежала на самій горі таких самих відстрочок, міцно, назавжди перекреслених навхрест товстим червоним олівцем (Гончар, Людина.., 1960, 30); Лозовий дивився в суворе обличчя, перекреслене синюватим рубцем (Руд., Остання шабля, 1959, 281); // перекре́слено, безос. присудк. сл. Він хотів, щоб усе було.. перекреслено назавжди спокоєм першого ж мирного дня (Жур., Дорога.., 1948, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 205.