ПЕРЕ́КУПКА, и, ж., розм. Те саме, що переку́пниця. Ціла купа дітей оступила перекупку, що спродує.. сопілки (Вовчок, І, 1955, 304); Піймали [міліціонери] з десяток дрібних перекупок, що привезли на базар лавровий лист, перець, синьку і всякий дріб’язок (Кучер, Трудна любов, 1960, 153); [1-а молодиця (пізнала Стеху):] Хіба не пізнаєте хто? [2-а молодиця (регоче):] Перекупка, що торгує дочкою? (Кроп., І, 1958, 483); * У порівн. Богині.., як перекупки, горланять. Одна другу безчестять, ганять (Котл., І, 1952, 249); Ратушнякова хата червоніє черепицею, розсілась серед зелених яблунь, мов перекупка на базарі (Цюпа, Назустріч.., 1958, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 209.