ПЕРЕКІ́РЛИВИЙ, а, е, розм,. Схильний до перекорів, суперечок, опору. — З твоїм талантом, з твоєю пильністю, з твоїм знанням — що б то могло вийти з тебе..! Та ба, ти все був перекірливий, аби не так, як інші (Фр., III, 1950, 237); Вдалий радісний день для Гаркуші прикрашувався ще й червоними Олениними щоками.., здається, не така перекірлива [Олена], як інші (Гончар, Таврія, 1952, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 196.