ПЕРЕЛИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перели́ти. Про віщо марив твій співець, — Знай: він давно найшов кінець; Душа ж його, любов’ю гріта, Живе, у мову перелита! (Граб., І, 1959, 229); Говорить вона [пісня] йому, що на цій широкій та прибитій, слізоньками перелитій дорозі не раз і не двічі здобудеться чумак лиха (Коцюб., І, 1955, 181); Запаморочливо пахтіли перелиті цукровим сиропом вареники (Сенч., Опов., 1959, 46); Неначе срібло куте, бите І семикрати перелите Огнем в горнилі, — словеса Твої, о господи, такії (Шевч., II, 1963, 321).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 215.