ПЕРЕ́ЛІСОК, ска, ч. Невеликий, рідкий і т. ін. лісок. Перед очима пливли зелені картини: чагарники, переліски чергувалися з засіяними галявинами (Дн. Чайка, Тв., 1960, 41); Гроза нас захопила в полі. Власне, то було не поле, а рідкий перелісок (Кучер, Квітує жито, 1938, 181); Проміжна смуга між лісами і степами називається лісостепом. Тут чергуються ділянки степової рослинності з окремими гаями і перелісками з дуба і сосни (Фіз. геогр.., 6, 1957, 41); // Ділянка молодого лісу, звичайно серед старого, високого. Виросла вона [Дарина] в лісовому хуторі, де кожна доріжка, кожна стежина розкривалася новою таємничою красою, де за кожним переліском, здавалося, ждало її щось незвичайне (Стельмах, І, 1962, 321).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 215.