ПЕРЕМА́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕМАХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех., розм.
1. Перестрибувати через що-небудь, стрибати, долаючи якусь перепону. Вони легко перемахнули через височенний паркан з густим цвяховинням по верху (Смолич, II, 1958, 89); Марія Осипівна стрибнула на колесо й в одну мить перемахнула в кузов (Кучер, Трудна любов, 1960, 207).
2. Швидко долати який-небудь простір, переправлятися через якусь перепону. В ту ж мить бахнув постріл, а натовп з криком і з зойками зрушився й шарахнувся геть.. Вигін перемахнувши, кидались просто в двори — у ворота, через тини, через замети (Головко, II, 1957, 344); Серце стислось На думку про оту страшенну відстань, Яку ми просто так перемахнули… (Рильський, III, 1961, 299); // перен. Швидко переключатися з чого-небудь на щось інше. — Починаю хрестити дитину по всім правилам.., читаю та співаю! Дивлюсь, — вже близько кінець. Я перемахнув для поважності на молебінь, давай вичитувати один, потім другий (Н.-Лев., І, 1956, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 223.