ПЕРЕМО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перемогти́. Порубаний, побитий, Переможений в бою, Віддає він цілий табір І лишає честь свою (Олесь, Вибр., 1958, 354); Переможений поглядом її променистих очей, він якось зів’яв (Хижняк, Килимок, 1961, 10); Аркадій мусив прийняти бій з тим напасником, якщо не хотів в очах мирян визнати себе переможеним (Вільде, Сестри.., 1958, 43); // перемо́жено, безос. присудк. сл. У нашій країні вже переможено віспу і малярію (Наука.., 8, 1970, 4); // у знач. ім. перемо́жений, ного, ч. Людина, що зазнала поразки внаслідок чиєї-небудь перемоги. Переможені намагалися покинути ринг непоміченими (Собко, Звич. життя, 1957, 160).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 231.