ПЕРЕМО́РГУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., розм. Моргаючи, подавати один одному знак. На четвертий день в’їхали в панський двір. Всі нас кругом озирають та переморгуються; ніхто не заговорить, ані привітає. Міські все люди, нещирії, глумливії (Вовчок, І, 1955, 45); Під’юджений Василько тицьнув гвинтівку першому ж хлопчикові, який переморгувався з крамарчуком (Панч, II, 1956, 183); * Образно. Збігає час. Гасне по вікнах світло, лиш ліхтарі переморгуються (Дн. Чайка, Тв., 1960, 193); * У порівн. У високому і темному небі миготять зірки, немов переморгуються (Ткач, Крута хвиля, 1954, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 232.