ПЕРЕМІНЯ́ТИ1, я́ю, я́єш і ПЕРЕМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕМІНИ́ТИ, міню́, мі́ниш, док., перех.
1. Замінювати що-небудь чимсь іншим, міняти що-небудь на щось інше. — А вночі ..страждання стають нестерпними. Бо страва ж тут, вони не уносять її, тільки переміняють… (Хотк., І, 1966, 175); — Я сама одвезу та переміню її [матерію] на щось інше, путніше, — сказала Онисія Степанівна (Н.-Лев., III, 1956, 171); [Вареник:] Там ще дві клепки треба буде перемінити у діжці, що з водою… (Кроп., II, 1958, 195); Вже й сорочка на ньому зітліла, а перемінити не пускають, хоч гинь (Гончар, II, 1959, 353); //Давати інше ім’я. — Як це — ім’я перемінять? — А так. Хіба тобі не міняли? — Ні... — А мені зразу ж змінено було (Хотк., І, 1966, 96); Вона тепер вже не Тамара, а Оксана, бо мама перемінила їй ім’я (Л. Укр., V, 1956, 7); // Ставити нову варту. Гостей закованих своїх Сердешним чаєм напували І часових переміняли, Синємундирих часових (Шевч., II, 1963, 14).
2. Робити в чому-небудь якісь зміни, змінювати що-небудь. — Як я сказав слово, то вже не переміняю (Коцюб., І, 1955, 440); Не так тепер і в пеклі стало, Як в старину колись бувало І як покійник написав; Я може що-небудь прибавлю, Переміню (Котл., І, 1952, 126); Хоч думай, хоч не думай, все своєї ледащої долі не переміниш (Григ., Вибр., 1959, 220); // Перетворювати що-небудь у щось інше. І кров господню на вино Він [піп] перемінює за мить (Павл., Бистрина, 1959, 143).
Переміни́ти те́му розмо́ви — у розмові переходити на іншу тему, залишивши нез’ясованою попередню. Уляна вирішила перемінити тему розмови (Довж., І, 1958, 364).
ПЕРЕМІНЯ́ТИ2, я́ю, я́єш, док., перех. Поміняти все, багато чого-небудь або всіх, багатьох.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 227.