ПЕРЕНАСИ́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до перенасити́ти. Дещо перенасичена темними барвами, похмура вистава ["Земля" О. Кобилянської] вражала графічно вирізьбленими мізансценами, безжалісною трагічною правдою (Мист., 6, 1967, 20).
2. у знач. прикм. Насичення чим-небудь понад міру. Зварені і відокремлені від сиропу фрукти витримують деякий час у перенасиченому цукровому розчині і потім підсушують (Укр. страви, 1957, 327).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 235.