ПЕРЕНАТУ́ЖЕНИЙ, а, е, рідко.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до перенату́жити.
2. у знач. прикм. Те саме, що перенапру́жений 2. Природа почала допоминатися свойого права, перенатужені нерви почали відмовляти послуху, бажали спочинку (Фр., VI, 1951, 375).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 235.