ПЕРЕОБТЯ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕОБТЯ́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех.
1. Навантажувати надмірно, більше, ніж можливо. — Товариш Канушевич, машиніст із Дніпрельстану. — Застряв на острові, а йому треба поспішати на роботу, — відповіла Флора Германівна й додала, що він не переобтяжить машину (Коцюба, Нові береги, 1959, 238).
2. перен. Занадто обтяжувати кого-небудь надмірною роботою, інформацією і т. ін. В цьому випадку, влаштовуючи по черзі вистави з одної чи другої категорії, управа театру цим самим давала б артистам змогу перепочити і вивчити ролі, не переобтяжувала б їх понад силу (Фр., XVI, 1955, 202); Щоб не переобтяжувати вашої уваги, я цими прикладами і обмежусь (Довж., III, 1960, 220); — Ви, Миколо Дмитровичу, даремно переобтяжили й себе самого, і лаборанток (Шовк., Інженери, 1956, 178).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 239.