ПЕРЕПИ́Н, у, ч.: Нема́ (нема́є) ні впи́ну, ні перепи́ну кому, чому — те саме, що Нема́ зупи́ну (див. зупи́н). І нема їм [вітрам], невщухаючим, ні впину, ні перепину серед відкритих беззахисних рівнин (Гончар, Таврія, 1952, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 247.