ПЕРЕПОВНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і ПЕРЕПО́ВНЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПЕРЕПО́ВНИТИСЯ, нюся, нишся, док.
1. Наповнюватися, заповнюватися ким-, чим-небудь понад міру або в дуже великій кількості. Город до того переповнявсь рослинами, що десь серед літа вони вже не вміщалися в ньому (Довж., Зач. Десна, 1957, 461); Йому вже не треба було ходити на лісосіки: лісоруби самі приходили в кіно. Приміщення день у день переповнювалося людьми (Томч., Закарп. опов., 1953, 14); Псьол, переповнившись, заливає городи, розмиває хати (Гончар, Таврія, 1952, 21).
2. перен. Заповнюватися почуттями, переживаннями, думками і т. ін. цілком, повністю. Маруся переповнялася почуттям безграничної радості (Хотк., II, 1966, 63); Дивився він їй услід, а серце переповнювалося гіркотою і тяжкою обидою (Руд., Остання шабля, 1959, 198); Якось так весь організм пересякся ароматами моря, квіток, так переповнився красою, що забуваєш, що ти людина (Коцюб., III, 1956, 358).
◊ Ча́ша (ча́ра, ча́рка, мі́ра і т. ін.) [терпі́ння] перепо́внилася — немає більше сил, можливості терпіти, зносити що-небудь. Крапля до краплі — гіркою отрутою вщерть переповнилась чара… (Л. Укр., І, 1951, 219).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 256.