ПЕРЕПОЛО́ШЕНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до переполоши́ти. — Чого ж ти сам себе боїшся? — поспитала [Варка] його, вся переполошена (Вовчок, І, 1955, 168).
2. у знач. прикм. Який переполошився. Ніколи ще.. на березі не було стільки людей, як сьогодні.. Тільки переполошені дачники тікали на вокзал (Панч, II, 1956, 527); * У порівн. Ворог біжить переполошеною отарою перед очима (Ле, Опов. та нариси, 1950, 295); // Який виражає переполох. З переполошеним видом, блідий і ніби прикований до кам’яного тротуару, стояв [Стоколоса] на розі вулиці (Фр., II, 1950, 300).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 258.