ПЕРЕПОТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Перестати потіти.
2. Дуже спітніти, виділити багато поту. Василь Петрюк перепотів.. від праці (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 258.