ПЕРЕПРІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до перепрі́ти. Незважаючи на те, що торфові грунти багаті на органічні речовини, хороші результати дає внесення 10-20 т на гектар добре перепрілого гною (Картопля, 1957, 102); Безногий інвалід останньої війни На розі авеню Колумба і Бродвея, — Протерта блуза, вицвілі штани, Від поту перепріла портупея (Дмит., Осінь.., 1959, 36).
2. у знач. прикм. Гнилий (про листя, гній і т. ін.). Карпо сидів на пеньку і патиком перегортав з місця на місце торішній перепрілий лист (Іщук, Вербівчани, 1961, 270); Над ними тихенько гуло верховіття сосен.. Пахне пліснявою, перепрілою хвоєю й грибами (Донч., II, 1956, 29).
3. у знач. прикм. Зіпсований від довгого вживання, дії чогось. В своїх лаптях і перепрілій сорочці він ходив по ярмарку з таким виглядом, немов уже дзвеніли йому в кишенях веселі червінці (Гончар, І, 1959, 39); // Подразнений, запалений від поту, бруду і т. ін. (про шкіру, пальці, ноги). Розлягались [пасажири] по-буржуйському, випрягали перепрілі ноги з потертих обмоток та старих солдатських ботинок (Збан., Сеспель, 1961, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 260.