ПЕРЕРУ́БАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до переруба́ти. Поруч сидить Марко Теліжка з головою, похиленою на перерубане польським уланом коромисло (Речм., Весн. грози, 1961, 88).
2. у знач. прикм. Зіпсований, знівечений, поранений і т. ін. ріжучою холодною зброєю. На узбіччях дороги покинуті гармати, зарядні ящики з перерубаними посторонками, розбиті артилерією бронемашини… (Гончар, II, 1959, 440); Найстаріший, сивий, рубаний-перерубаний козак, увесь у шрамах (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 321).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 270.