ПЕРЕСВА́Р, у, ч., діал. Пересварка. Коли з купи залунає регіт, вони й собі ж усміхаються.., а коли відтам градом сиплеться лайка та голосні пересвари, вони.. бліднуть і зціплюють розняті досі уста (Фр., VIII, 1952, 340); Трималися [Ваня й тьотя Фрося] віддалік одне від одного — чути було їх стриманий пересвар — ще не дійшли додому, а вже посварилися (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 338).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 272.