ПЕРЕСВІ́ДЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до пересві́дчити. — Сім дочок, та це випадає сім весіллів.. — одказала жінка тихо, пересвідчена в правдивості слів свого чоловіка (Н.-Лев., І, 1956, 139); Добре пересвідчена у справі сваха, Солоха завжди знала, з чого треба починать (Л. Янов., І, 1959, 163).
2. у знач. прикм. Який виражає переконання, упевненість. Говорити пересвідченим тоном.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 272.