ПЕРЕ́СИП1, у, ч. і діал. і, ж. Природний вал із піску або гальки, який відокремлює затоку від відкритої частини моря чи озера. Відокремлений від Азовського моря вузьким пересипом, Молочний лиман — один з найбільших у південно-східній частині УРСР (Геол. Укр., 1959, 313); Те озеро було колись затокою моря; морська хвиля насипала вузьку пересип і неначе греблею одділила здорове, на верстов двадцять, озеро од моря та од лимана (Н.-Лев., II, 1956, 225).
ПЕРЕ́СИП2, у, ч., розм. Стан за знач. пересипля́ти, переспа́ти 3. На порозі появилась Галя. Трохи з пересипу лице її горіло краскою (Мирний, IV, 1955, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 275.