Що oзначає слово - "пересипляти"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ПЕРЕСИПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПЕРЕСПА́ТИ, сплю́, спи́ш; мн. переспля́ть; док.

1. перех. Спати якийсь відрізок часу. Коли ми, як ті чорні воли, гарували від рання до вечора, — .. він сидів у корчмі і.. пересипляв найкращу пору днини (Коб., II, 1956, 39); — Хай пождуть зайчата трішки, — Обізвавсь борсук із діжки. — Я лиш зиму пересплю, А весною круп змелю (Стельмах, Колосок.., 1959, 88); // перех. і неперех. Спати протягом ночі, ночувати де-небудь. — Нехай ночує з мамою в хаті на горі, а ви вже самі пересипляйте в бурдею! (Коб., II, 1956, 90); — Щоб ти так не міг, як не можу я, ніченьки переспати! (У. Кравч., Вибр., 1958, 121); Малуша.. в одній убогій хижі переспала (Скл., Святослав, 1959, 453); Ніколи Хомі Микитовичу.. і вгору глянути. Додому приходить тільки ніч переспати (Грим., Незакінч. роман, 1962, 253); Вони оце, вітробалчани, переспали в казармі (Головко, II, 1957, 225).

2. перех. Сплячи, перечікувати що-небудь (перев. неприємне). Мати пішла у хату переспати спеку (Коцюб., І, 1955, 284); // Сплячи, позбуватися чого-небудь небажаного (хвороби і т. ін.). Побита Галя ляже спати і переспала б може своє лихо, коли б Василь не підновляв заново (Мирний, IV, 1955, 71); * Образно. — Амінь, — одказала з лавки сестра Меланія глухо. Переспала вона свій дзвінкий голос (Вовчок, І, 1955, 255).

3. неперех., розм. Спати занадто довго, довше, ніж слід. — Нема того, щоб хазяїнові піддобритися. Може, він переспав дуже, — не ке послати яку молоденьку дівчину його розбудити (Мирний, III, 1954, 307).

Не переспа́ти — рано вставати; недовго спати. Одного ранку, ще до сонця, по білій росі, завідав він мене у пасіці. — Еге! — кажу, — не переспали, мабуть! (Вовчок, VI, 1956, 218); Колись жила Госпоженька старенька.. Ввесь день клопочеться і не приляже, Вночі не переспить (Гл., Вибр., 1951, 117).

4. перех. Спати довше, ніж хто-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 276.