ПЕРЕСТА́РІЛИЙ, а, е.
1. Дуже старий або старіший, ніж треба для чого-небудь. На уста напрошувалися слова, що переконали б камінь, не то що цю живу, хоч і занадто перестарілу людину (Ле, Наливайко, 1957, 121).
2. Який став через старість, давність непридатним для користування (зношений, трухлий і т. ін.). Треба було хатчину наново пошити; через перестарілу солому, що майже зовсім загнила, протікає добре дощ (Коб., III, 1956, 534).
3. перен. Який не відповідає духові часу; застарілий. — Загарбавшись між свої чотири стіни, не завдають вони [жінки] собі навіть стільки праці, щоби дещо путнього прочитати, щоби хоч тим часом сею дорогою очиститись з перестарілих, дурних, просто смішних пересудів (Коб., І, 1956, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 285.