ПЕРЕСТРА́ШЕНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до перестраши́ти. Не чутно було жодного пострілу. Партизани не стріляли, щоб не демаскувати себе, німці [фашисти] — певно, перестрашені отими гранатними вибухами (Загреб., Європа 45, 1959, 411).
2. у знач. прикм. Те саме, що переля́каний 2. Соломія сиділа перестрашена та прислухалася, про що шепче морок (Коцюб., І, 1955, 358); Артем продовжував нишпорити під матрацом, не звертаючи уваги на перестрашений крик дитини (Панч, II, 1956, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 287.