ПЕРЕСТРІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., розм. Те саме, що перестріва́ти. Ще я не встигла додому дійти, а вже мене люди перестрічають та розпитують про дяка та про Омелька (Н.-Лев., II, 1956, 16); Гітлерівці, кидаючи в паніці техніку і важке озброєння.., шукали собі порятунку. Але скрізь їх уже перtстрічали вогнем гвардійські засади (Гончар, III, 1959, 450).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 289.