ПЕРЕ́ТИНКА, и, ж.
1. Те саме, що перегоро́дка 1. Красношапка був найнеспокійніший з усіх моїх пташок. Тільки я його приніс, він за півгодини зруйнував мені клітку, яка була з дерев’яними перетинками (Коп., Як вони.., 1948, 90).
2. Тонка пружна плівка, що роз’єднує, з’єднує або обволікає що-небудь в організмі тварин, людей. Я побачив, що в.. гусеняти обпалена ще й нога. Перетинки на ніжці геть обгоріли (Багмут, Опов., 1959, 51); Снаряди падали так густо, що вибухи зливалися в один безперервний, неймовірної сили гуркіт, від якого боліли вушні перетинки, а в голові стояв густий дзвін (Ткач, Крута хвиля, 1956, 144); Очі [грака], крім верхньої і нижньої повік, мають напівпрозору мигальну перетинку (Зоол., 1957, 108); // Така плівка в плодах деяких рослин (горіхів, гранатів і т. ін.). Запарені перетинки від волоських горіхів хоч і гіркі, але живіт боліти перестав і вже можна було обдивитися, куди ми приїхали (Панч, На калин. мості, 1965, 27).
∆ Бараба́нна пере́тинка див. бараба́нний.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 297.