ПЕРЕТУЖИ́ТИ, тужу́, ту́жиш, док. Перебути якийсь час у тузі; перенести горе, біду. — Затужила дівчина за мною. — Нехай тужить, вона перетужить, Нехай козак роченька дослужить (Чуб., V, 1874, 259); Перетуживши, Ганна Федорівна жила щасливо та спокійно (Вовчок, Вибр., 1937, 116); * Образно. — Стійте, хлопці, заждіть. Не вода тече — кров, Будем чисту ми пить — Перетужить Дніпро (Ус., Сини, 1947, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 303.