ПЕРЕХАПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., чим і без додатка, розм. Забрати, схопити всіх або багатьох одного за одним. — А мені яке діло? Хоч нехай усіх вас перехапають сі розбишаки!.. (П. Куліш, Вибр., 1969, 101); В той же день перехапали [фашисти] робіткомівців на чолі з механіком Приваловим (Гончар, II, 1959, 32); [Котовський: ] Та вас же, таких орлів, як курчат руками перехапати можна! (Мокр., П’єси, 1959, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 306.