ПЕРЕХВА́Т, у, ч., розм.
1. Звужене місце навколо чого-небудь; звуження. Шатровому перекриттю восьмерика зовні надається декоративної форми низького й широкого купола з невеликим перехватом біля основи (Дерев. зодч. Укр., 1949, 44).
2. Талія, а також звужена частина одягу на місці талії. Та така тонка [Мася] в перехваті, аж страшно, щоб не звихнулась (Свидн., Люборацькі, 1955, 72); Голубу сорочку у перехваті підперезано матер’яним поясом з китицями (Шиян, Гроза.., 1956, 17); Світла шовкова кофта з тугим перехватом у талії, довга широка спідниця.. надавали дорідній постаті пишності, грайливості (Баш, Надія, 1960, 210).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 307.