ПЕРЕХВИЛЮВА́ТИСЯ, ю́юся, ю́єшся, док.
1. Зазнати надзвичайно сильного хвилювання (про кого-небудь) або дуже похвилюватися (про всіх або багатьох). Ми дуже перехвилювались, проте речі на станції тій знайшли, та не всі (Коцюб., III, 1956, 338); Вона була стомлена, почервонілі очі та ніс свідчили про те, що жінка перехвилювалась (Збан., Малин. дзвін, 1958, 242); Зовсім перехвилювалися, втратили сон Василинчині дівчата (Коз., Листи.., 1967, 164).
2. Перестати хвилюватися. Бочка сподівався, навіть вірив, що Онохрій Литка перехвилюється й не піде на підпал (Епік, Тв., 1958, 248).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 307.