ПЕРЕХЛЮ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і через що. Хлюпати через що-небудь (про рідину). — То що там? Перехлюпує [вода] через щити? Знову ускладнення? — заговорив Трикоз, уже поінформований з греблі (Коцюба, Нові береги, 1959, 413); * Образно. Це мажорне, радісне почуття, це захоплення новою красою життя перехлюпує, здається, через самі вінця у вірші Тичини (Поезія.., 1956, 89); Був [Василь] блідий і якийсь ніби урочистий. Та урочистість аж перехлюпувала з очей (Мушк., Серце.., 1962, 300).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 309.