ПЕРЕХЛЮ́ПУВАТИСЯ, ується, недок. Хлюпнувши, переливатися через що-небудь (про рідину). В земну глибінь.. поволі-поволі опускається торпеда-цебро і так само поволі підіймається звідти, важко перехлюпуючись (Гончар, Тронка, 1963, 75); * Образно. Над лісом плив місяць-повень і перехлюпувалось через береги бездонне небо (Збан., Доля, 1961, 33); Буйні хвилі квітів усіх барв і пахощів залили усе довкола хати, полізли по стінах до даху, перехлюпнулися через тини і паркан крученими паничами, виткими трояндами, виноградом (Вітч., 1, 1965, 155); // перен. Вкриватися хвилями, хвилюватися під дією чого-небудь. Чи є більша втіха для ока, ніж буйнування зелених нив, що, доки сягне око, перехлюпуються сизими хвилями? (Горд., II, 1959, 274).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 309.