ПЕРЕХО́ВИ, хо́в, мн. (одн. перехо́в, у, ч.), розм. Дія за знач. перехо́вувати, перехова́ти2 і перехо́вуватися, перехова́тися. Побраталися [хлопці] — і таємна крадіжка, схови та перехови, та нічні пропої накраденого стали їх товариською роботою… (Мирний, II, 1954, 160).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 310.