ПЕРЕЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Те саме, що чита́ти; прочитувати. Він розгорнув одну бумагу і почав перечитувати (Н.-Лев., IV, 1956, 159); Борис перечитав безсмертну поему [«Одіссея»] одним духом за кілька день і приніс.. книжку назад з подякою (Фр., III, 1950, 34); Встигла [Галина] поїсти в буфеті, перечитала з початку й до кінця газету (Крот., Сини.., 1948, 9); // Читати уважно, ретельно з метою виправлення (звичайно написане власноручно). Не хочу перечитувати того, що написав, бо знаю, що воно бліде і не може змалювати розкішного гірського образу (Коцюб., III, 1956, 142); Ліда сіла за стіл, пише листа, спинилась, перечитує (Корн., І, 1955, 140).
2. Читати ще раз, повторно. Сидячи біля каміна, вона перечитувала кожний лист по кілька разів (Шиян, Гроза.., 1956, 214); Кілька разів читав і перечитував Шевченко теплі рядки Лизогубового листа — перший привіт з рідного краю (Тулуб, В степу.., 1964, 184); Настя хутко прочитала сей лист і поклала його на столі, потім взяла і знов перечитала помалу (Л. Укр., III, 1952, 583); О. Ананій, переодягнувшись, знову сів до відозви церковного управління. Перечитав раз і вдруге і ні до чого не міг домислитись (Панч, В дорозі, 1959, 18).
3. Прочитувати все або багато чого-небудь. Непрохані гості переривають усю кімнату, переглядають, розтріпуючи, книжки, перечитують усі папери (Стельмах, І, 1962, 592); Як би мені хотілося перечитати все, що Ви досі написали і надрукували (Мирний, V, 1955, 378).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 319.