ПЕРЕШКОДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕШКО́ДИТИ, джу, диш, док. Бути перепоною для чого-небудь. — Учора головний інженер сказав мені, що здійсненню пропозиції інженера Розенберга поза всім іншим перешкоджає ще й устаткування цеху (Шовк., Інженери, 1956, 83); Де-не-де гнучка гіллячка сковзала між ними [деревами] та й росла, росла.., звиваючись, кидаючись з боку у другий, начебто жахаючись, що її зупинять, що їй перешкодять (Вовчок, І, 1955, 367); Незабаром з того боку пролунали постріли, але кущі й дерева перешкодили мені побачити, що там робилося (Сміл., Сашко, 1957, 75); // Створювати завади, заважати, забороняти кому-, чому-небудь. — Ви ще не спите? — питає, прокинувшись, тітка. — Он незабаром буде світати, а вони ще балакають. Годі, годі! Спати перешкоджаєте (Коцюб., І, 1955, 467); Як батько не противився, як не перешкоджав навчанню, Улас все ж таки поступив у Зіньківську десятирічку і успішно закінчив її (Тют., Вир, 1964, 49); Знову подалися [коноводи] в Диблі, але й сього разу нещасливо: перешкодили стукачі, бо всю ніч ходили по вулицях, не даючи підступитися ні до одного двору (Гр., II, 1963, 276); — Я, здається, перешкодив? — запитав Назар.. — Некликаний гість гірше злодія, — буркнула Кисачиха (Збан., Переджнив’я, 1955, 209).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 322.