ПЕРЕШУМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Закінчити, перестати шумувати; відшумувати, перебродити (про вино, пиво і т. ін.). Це було кисле овече, розбовтане з водою молоко, що перешумувало, як квас (Тулуб, Людолови, 1, 1957, 186); — Розладнався був хлопець.. Усякі дурниці плів, а це, бачу, порозумнішав, схаменувся. Молоде вино перешумує (Коцюба, Нові береги, 1959, 349).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 323.