ПЕРИ́ЛКА, лок, мн. Зменш.-пестл. до пери́ла1. Улітку, в гарячу пору, перилка мосту завжди, як галич, укривала малеча. Як чудово було стрибати звідти у воду! (Минко, Ясні зорі, 1951, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 324.